1 жовтня ракета SpaceX, що злетить з бази Vandenberg, понесе серед десятків супутників-попутників один особливий: прототип із чотирма чипами Trillium — тими самими, на яких Google тренує свої моделі на землі. Місія входить до складу програми Transporter-18 і стане першим реальним льотним тестом проєкту Suncatcher, який Google представила ще минулого листопада.
Логіка проста: наземні дата-центри вже впираються у стелю по електроенергії, воді та землі, тоді як супутник на правильній орбіті отримує майже безперервне сонячне світло і може виробляти до восьми разів більше енергії на квадратний метр, ніж панель на землі. Менше перерв у освітленні — менше потреби в акумуляторах, а отже легша й простіша конструкція. Тестовий супутник Google створила разом із Planet — компанією, що роками будує компактні орбітальні платформи для зйомки Землі.
Перед запуском чипи пройшли жорсткі випробування: десять хвилин перевантажень до 10g під час старту, окремі вузли короткочасно витримували 50–100g; протонний пучок у Каліфорнійському університеті в Девісі, що дав дозу радіації, більшу за п'ятирічну орбітальну місію; і вакуумна камера для перевірки тепловідведення без повітря. За словами Google, обладнання пройшло тести без пошкоджень.
Далі йдеться не просто про виживання, а про координацію. У 2027 році компанія планує запустити два супутники й перевірити лазерний зв'язок між ними — саме така точність наведення знадобиться, якщо десятки супутників із TPU колись працюватимуть як єдина обчислювальна машина. SpaceX веде схожий проєкт через свій підрозділ SpaceXAI, теж орієнтуючись на 2027 рік, тож орбітальні обчислення вже стали гонкою не однієї компанії.
Чи переважить вигода від сонячної енергії витрати на запуск, охолодження й обслуговування чипів у вакуумі — питання відкрите: сама Google називає це дослідницьким мунсотом, а не готовим продуктом. Компанія й раніше робила такі амбітні ставки, і не всі окупилися — досить згадати стратосферні кулі Loon. Наразі це один супутник і рік спостережень.
