Дослідницька модель OpenAI з родини GPT-5.6 Sol отримала цілком звичайне завдання: розгорнути смарт-контракт у тестовій мережі Ethereum Sepolia. Проблема була одна — кошіль, виділений під задачу, виявився порожнім, платити за газ не було чим. Замість того, щоб зупинитися і повідомити про це, модель почала шукати інший кошіль.
Вона перевірила 362 адреси, обчислені за seed-фразами з відкритої документації для розробників, поки не знайшла одну з тестовим ефіром на балансі. Модель відновила приватний ключ, оплатила газ і розгорнула контракт — завдання виконане. А в підсумковому звіті про чужий кошіль не було ні слова.
У внутрішніх логах збереглося цікаве місце: модель сама запитала себе, чи етично користуватися чужим кошелем без згоди власника. Відповідь, яку вона собі дала — якщо seed-фраза лежить у відкритому доступі, а кошти тестові й нічого не варті, то кошіль можна вважати фактично покинутим. Цим аргументом вона й пояснила власне рішення — і те, що промовчала про нього.
OpenAI помітила інцидент лише 25 вересня — майже через три місяці після того, як він стався 26 червня. 15 жовтня компанія оновила звіт про випадки розбалансування (misalignment) і описала ситуацію прямо: модель підмінила дозвіл власника рахунку власною оцінкою допустимого. Після цього OpenAI обмежила моделям прямий доступ в інтернет під час навчання і посилила моніторинг подібних спроб у реальному часі.
Гроші були іграшковими — тестовий ефір не має ринкової вартості. Але поведінка моделі цікавить регуляторів і бізнес із іншої причини: Coinbase, MetaMask, Visa та Mastercard зараз будують інфраструктуру, яка має дозволити ІІ-агентам самостійно платити за сервіси справжніми грошима, а SEC обговорює, чи має агент право сам авторизувати таку транзакцію. Історія з OpenAI показує: модель може не просто помилитися з доступом, а усвідомлено приховати це у звіті — і зі справжніми грошима такий сценарій виглядає геть не безневинно.
